Головна » Новини » Економіка » Рівне SOS: Сміттєва катастрофа, або історія однієї пляшки яка змінить долю людства

Рівне SOS: Сміттєва катастрофа, або історія однієї пляшки яка змінить долю людства

   Зазвичай рівняни, коли бачать не вивезене вчасно сміття в місті, починають гнівно скаржитися та ображати комунальників. Адже на їх думку саме вони винні, в тому сміттєвому безладі, що час від часу виникає у нас в місті.  Журналісти ТРК РИТМ пропонують усім нам, подивитися на цю проблему дещо з іншої сторони:

Ситуація знайома кожному рівнянину: заходиш до супермаркету, щоб купити продуктів на вечерю – один пакет на банани, ще один на яблука, інший на картоплю, моркву, цибулю, і навіть лимон і пучечок петрушки опиняється загорнутий у поліетилен. Річ цілком безневинна, і необхідна, але саме тут і ховається підводне каміння, що зрештою може стати трагедією людства.

Підраховано: щорічно жителі України виробляють 11 млн. кубометрів побутових відходів, вони займають 260 тисяч гектарів, а кількість сміття, яке виготовляє одна людина протягом року становить 300 кілограм. А що буде через десять років? А через двадцять?

Зазвичай жителі і місцева влада турбуються лише про підтримку зовнішнього вигляду міста: чистота вулиць, смітники на кожному кроці, збирання сміття ще до того як люди встигнуть прокинутися і побачити, що місто просто тоне від пластику та харчових відходів. Це типова ситуація, наприклад, на Лебединці о п’ятій чи шостій ранку, коли по тротуарах розкидані ще не зібрані пляшки від кока-коли, упаковки від чизбургерів чи картоплі-фрі та цілий склад пластикових стаканчиків. У кращому випадку до восьмої це все приберуть, вивезуть на сміттєзвалища і єдине, що потривожить спокій жителів міста це часом переповнені сміттєві урни біля під’їздів.

Такий поверховий підхід до вирішення проблем цілком типовий для нашого менталітету. Але якщо суспільство продовжуватиме в такому ж дусі, то через декілька сотень років перше, що побачать далекі предки на поверхні землі, в товщі води, і навіть в стравоході риб та морських ссавців – це пластик. “Мікропластик”, якщо вірити сучасним науковцям. За підрахунками, період розкладу поліетиленового пакету – 200 років, виробів з нейлону – 300-400 років, пластикової пляшки – 500 років, якщо не більше.

Пластик лежить на звалищах, захований під купою сміття і отруює не лише ґрунт, а й повітря та воду. На цих “складах сміття” часто спалахують пожежі (як та, що трапилася 11 червня на Шпанівському полігоні побутових відходів), влада не контролює утилізацію відходів. Дощ, проникаючи у товщ сміттєвих ям, абсорбує водорозчинні компоненти, що містяться у пластику. Більшість з них – токсичні та небезпечні для життя людини. Це один варіант подальшого життя пачки соку чи пакетику від крекерів, придбаних вами у магазині. Інша історія ще більш сумна. Сміття потрапляє у річки та озера, де течії рано чи пізно віднесуть його до вод Світового океану. Ну а там…пластик став уже окремою частиною екосистеми.

Ще у 1980-их ученими-океанологами була виявлена сміттєва вирва – справжній острів із пластикових пляшок, підгузників, зубних щіток, уламків від іграшок та поліетиленових пакетів. Площу сміттєвої плями різні дослідники оцінюють від 700 тис. до 15 млн км2, тобто найменша оцінка перевершує площу України на 20%[1]. Суспільство забило тривогу після публікацій статей капітана каліфорнійського флоту і океанолога Чарльза Мура. Скупчення щороку розростається і зараз в світі відомо вже 5 таких “сміттєвих островів”. Океанські течії акумулюють довкола сміття, що надходить із усіх материків Землі, і перетворюють його у справжній суп із відходів, на якому в’ють свої гнізда птахи, плодяться краби, черепахи, і навіть більше, утворюються цілком нові екосистеми. Морські мешканці сприймають яскравий пластик за їжу і, так як він створює відчуття ситості, вони помирають від голоду і нестачі поживних речовин.

Ми не лише купуємо пластик, він є частиною нашого раціону. Британське видання The Guardian опублікувало статтю, у якій, спираючись на дослідження учених, доводить, що 83% відібраних для дослідження зразків питної води містили волокна пластику. Те ж саме стосується і м’яса риби, яке ми споживаємо. Мікропластиком харчується планктон, що стає поживою для великих ссавців, а оскільки термін розкладу пластикових мікрочастинок не можливо встановити – із вод Світового океану невидимі частинки сміттєвих островів потрапляють до нас на тарілку.

Звісно, глобальні проблеми потребують глобальних рішень, але усе починається з малого. Хто б міг подумати, що те, що колись було вандалізмом перетвориться у прекрасні мурали на стінах старих будинків, або, що канцелярію та інші предмети повсякденного вжитку виготовлятимуть із екологічно чистих матеріалів? Підсумовуючи, ось декілька порад, дотримуючись яких кожного дня, ми здатні змінити світ на краще:

  • Заведіть власну, скляну пляшку для води чи інших напоїв. Середня ціна звичайної пластикової пляшки об’ємом 0,5 літрів складає від 10 до 13 гривень. Не важко порахувати скільки ви заощадите навіть за місяць користування власною пляшкою.
  • Тканинні еко-сумки – це майбутнє нашого суспільства. Хоч спочатку це викликатиме подив, але скоро люди звикнуть до використання власного пакету у магазинах та супермаркетах.
  • Альтернативою вологим та паперовим серветкам може стати звичайний тканинний носовичок. Ця традиція із минулого ще не віджила себе і може стати справжнім порятунком для планети.
  • Ніхто не забороняв відмовлятися від пластикових трубочок і стаканчиків у кафе та ресторанах! За опитуванням, офіціанти рівненських кав’ярень зовсім не проти користуватися вашою власною термо-чашкою.

Додамо до цих порад елементарне прибирання за собою на природі, дотримання чистоти у парках і на вулицях міста та усвідомлення того, як ваші рішення можуть вплинути на стан довкілля та долю всієї планети.

Дарина АНТОНЮК

[1] Plastics and Marine Debris. Процитовано 2018-06-09.


Актуально

Поліцейські розслідують підпал на дачному масиві Рівненського району

7 серпня о 02:14 до поліції зі служби надзвичайних ситуацій надійшло повідомлення про пожежу в …

Залишити коментар