Головна » Новини » Рівнянин, найкрутіший гравець Го в Європі, проведе майстер-класи у столиці (ФОТО)

Рівнянин, найкрутіший гравець Го в Європі, проведе майстер-класи у столиці (ФОТО)

27 і 28 березня з 11.00 години на Юнацькому Чемпіонаті Європи (EYGC 2018) у Київський Палац дітей та юнацтва рівнянин, вихованець школи інтелектуальних ігор Рівненського міського палацу дітей та молоді Артем Качановський поведе майстер-класи і дасть сеанси одночасної гри для всіх охочих.

Ми вирішили представити вам Артема Качановського з міста Рівного через його розповідь-інтерв’ю.
Артем, перший професійний дан, на даний час є одним з найсильніших гравців України та Європи, де найвищою точкою останнього часу для нього було 1 місце Grand Slam 2017 з призовими у 10 тис. євро.
А також були і такі перемоги за цей і минулий рік:
.
– 3 місце на Чемпіонаті Європи з Го 2017
– 2 місце на Фіналі Гран Прі Європи 2018
– 3 місце на Чемпіонаті Європи серед про 2018, який дає зелене світло для участі у складі команди Європи в китайській лізі С (в команду відбирається перших 3 місця, ще одного гравця обирає китайський спонсор).

1.
З чого все почалось, як ти почав грати і чому зацікавився цією грою?

Почалося все з того, що мій батько прочитав про Го у газеті та прийняв участь у невеликому конкурсі з розв’язування задач, який був у ній опублікований. Через певний час батько запропонував мені і моєму брату записатися у місцевий гурток інтелектуальних ігор. Брату ідея одразу сподобалася, і він почав грати в Го, а я чомусь не захотів.
Брат регулярно вмовляв мене також піти грати у гру, в якій, з його слів, можна будувати територію та брати у полон. Приблизно через пів року я врешті-решт піддався і пішов подивитися, що то за гра. Так і почав грати. Пам’ятаю, що першу свою партію я програв маленькій дівчинці (Софії Шевчук), і це було для мене шоком.

Велику роль на початкових етапах зіграла підтримка батька. Він грав зі мною і братом, допомагав розбиратися з літературою та задачами, ходив разом із нами на змагання у Рівному, возив нас у Київ та на змагання у Європі. Пощастило, що для батька гра теж була цікавою: він теж грав та ріс разом зі мною та братом.

батька Артема – Володимир Качановський

У нас була конкуренція: на початкових етапах брат та батько були помітно сильнішими за мене. Також у місцевому Го-клубі атмосфера була, на мою думку, ідеальною для зростання. Було чимало гравців, які працювали над собою, по-справжньому цікавилися грою: Михайло Козлов, Богдан Жураковський, Костя Лопатюк, Андрій Кравець, брати Захаржевські. Завжди було до кого тягнутися. Тренером був Shevchuk Viktor, і він завжди був готовий направити у потрібну сторону, давав читати відповідну літературу, був уважним до своїх учнів.

Я почав працювати самостійно, заглиблюватися у світ Го. На щастя, батько навчив нас із братом вчитися: розбирати літературу з Го і задачі. Думаю, для маленької дитини це важливо: література була в основному російською мовою, зі спеціалізованою термінологією. Я почав читати книги і розв’язувати задачі сам. Тоді прийшли перші успіхи.

2.
Коли був твій перший успіх, як ти вважаєш?

Перший серйозний успіх прийшов на Чемпіонаті Європи серед юнаків та юніорів, який проходив у Празі у 2002 році. Тоді я був лише 6 кю, але переміг 2 дана з Чехії – Яна Прокопа. Посів 3-е місце у категорії до 12 років. Такий результат був несподіванкою для всіх, включаючи мене.

3.
Коли ти вирішив, що Го це серйозно?

Мій інтерес до гри завжди був природнім, я не змушував себе грати. Звісно, інколи також були періоди, коли практично не грав і не займався, думаю, це необхідно. Не хочу, щоб подумали, ніби я завжди без зупинок працював над собою.

Оскільки зацікавлення до гри жило у мені саме по собі, ніяких вольових рішень робити не доводилося. Серйозне рішення було прийнято, коли мені було вже 24 роки: я вирішив кинути роботу програміста і спробувати займатися лише Го.

На той момент я вже майже рік був професійним гравцем, і це рішення довго визрівало всередині. План був такий: спробувати займатися лише Го, а якщо щось піде не так – повернутися у програмісти. Поки що все йде непогано, як буде далі – життя покаже.

4.
Історія з виходом на рівень. Який шлях ти пройшов, і що це для тебе це значить, чи відчуваєш цей інший рівень і може, що це за світ професійного го. Якщо вже встиг відчути?

Я почав мріяти про те, щоб стати про, ще з дитинства. Я читав книги, написані професійними гравцями, і мене зачаровувала глибина їхнього бачення гри. Хотілося стати одним із них. Особливо надихали книги, в яких про коментували власні партії. Ці книги були не лише корисними, але й надихали.

Окрім того, що автор пояснював власні міркування з приводу того чи іншого ходу, він ще й описував, що він відчував під час партії. Такі книги я перечитував по 2-3 рази, на різних рівнях. Авторами були Ісіда Йосіо, Рін Кайхо, Кобаясі Коіті, Отаке Хідео – зіркові гравці Японії з 80-х років.

Не можу сказати, що був якийсь цілеспрямований рух до рівня професійного гравця. Я просто займався і зростав у силі. Мріяв не поступати у вищий навчальний заклад після закінчення школи, а їхати у Корею займатися Го, ставати про. Але, звісно, грошей на це не було. Тому довелося поступати в університет. Може воно й на краще, бо, думаю, навіть зараз мені не вистачило б сили, щоб стати про у Кореї.

Далі був якийсь період депресії у моєму Го-житті, коли я майже не займався і особливих успіхів також не було. В якийсь момент в Європі вирішили сертифікувати власних про.
Спочатку я не повірив у те, що це все серйозно, і у першій про-кваліфікації навіть не прийняв участі. Але потім я ніби почав грати знову, набирав форму.

В про-кваліфікації 2016 року в місті Баден-Баден я посів 1 місце, що означало те, що я став професійним гравцем.

Поки що статус про у Європі означає, що ти маєш певні привілеї: можна грати у Чемпіонаті Європи серед про, їздити на міжнародні професійні турніри. Можу сказати, що чим далі – тим привабливішими стають ці “бонуси”.

Ось, наприклад, я посів 3 місце у Чемпіонаті Європи серед про. Це означає, що я відібрався у команду Європи, яка поїде влітку у Китай грати у китайській лізі С – проти не найсильніших китайських про (є ще ліги А ти В). Це чудова можливість потренуватися та помірятися силами з азіатами.

Я думаю, що сфера професійного Го у Європі лише починає розвиватися, і чим далі – тим цікавіше буде. Кожного року з’являються нові турніри та нові можливості.

З приводу рівня: не можна сказати, що якщо ти став про – зразу перейшов на інший рівень. Це просто статус. Інша справа, що більшість про серйозно займаються Го. Серйозно сприймати гру можна і у статусі аматора.

Більшість професійних гравців отримують дохід виключно від своєї діяльності – призові на турнірах, уроки. Уроки я поки що не даю. А ось в турнірах граю активно. Тут існує справжня конкуренція, і ніколи не знаєш, виграєш ти щось чи ні.

Є біля 10 людей у Європі, які грають на близькому рівні. Я не так довго у цій сфері, але вже розумію, що це не простий хліб. Але такий цікавий!

European Go Federation

Фото: Oleksii Karpovych


Актуально

У Рівному лікар отримав хабар від призовника

У м.Рівне викрито лікаря-кардіолога, який одержав неправомірну вигоду від призовника За процесуального керівництва прокуратури Рівненської …

Залишити коментар