Головна » Новини » Лідери громад Рівненщини вивчали польський досвід (Фото)

Лідери громад Рівненщини вивчали польський досвід (Фото)

Кращі практики  територіального самоврядування Польщі та залучення громадян до процесу прийняття рішень вивчали минулого тижня у Люблінському воєводстві голови та заступники голів ОТГ, а також керівники Центрів місцевого самоврядування Рівненщини і Волині.

Українська делегація мала можливість поєднати теорію з практикою та побачити різні підходи господарювання у далеко неоднакових гмінах країни-сусіда. У перший день візиту  голова Правління Фундації Менеджерських Ініціатив, радник міського голови Любліна Павел Прокоп ознайомив гостей з реформуванням місцевого самоврядування. Окрім історичних екскурсів пан Прокоп зробив акцент на залучення громадян до прийняття рішень. Адже це той шлях, який дозволяє безконфліктно вирішувати безліч питань.

Цього ж дня керівники об’єднаних громад побачили роботу  Союзу Гмін Люблінщини та поспілкувалися з директором відділу неівестиційних проектів Люблінської мерії Кшиштофом Лонткою про  проектну  діяльність  та пошук джерел фінансування. Кшиштоф Лонтка зробив  акцент на тих програмах, які зараз є найбільш актуальними в руслі україно-польської співпраці, зокрема, на тільки оголошених програмах, реалізація яких настане за рік-два, але готуватися до них треба вже.

Не бідна, але й не багата гміна Адамув

А вже наступного дня українці  відвідали сільську гміну Адамув.  Війт гміни Славомір Скварек, до речі, колишній вчитель історії та директор школи,  розповів колегам з України про те, як функціонує його  “і не найбагатша, але й не найбідніша” громада Польщі. На території громади проживає близько 6 тисяч чоловік, складається вона з 17 солецтв (по нашому старостатів), є 15 солтисів і у раді гміни 15 депутатів. Апарат самої гміни налічує 22 службовці  і, традиційно для Польщі , у пана війта немає заступника, а його обов’язки виконує керуючий справами. Цьогорічний бюджет теж середньостатистичний – 28 мільйонів злотих. Гміна має своє комунальне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотковим власником якого є громада.

З гордістю пан Скварек розповідає, що цьогоріч для зменшення видатків зменшив собі зарплату і тепер вона у нього становить 9.5 тисяч злотих. А для того, щоб у громаді було все добре, треба частіше радитись з людьми. Бо працюєш для них.

Пан війт називає себе  стратегом і чітко розуміє, що відповідає за все. На відміну від багатьох інших сільських керівників, каже, що не надто любить гроші від Євросоюзу, бо «з ними багато мороки». Але  на такі потужні проекти,  як суперсучасна сільська публічна бібліотека,  інноваційний музей Czynu bojowego Kleeberczykow гроші, звісно, взяли. Це вже реалізовані проекти.  Реалізовані після того,  як поремонтували дороги і зробили освітлення.

«Якби ви були у нас ввечері, то б побачили, що все світиться як у Лас-Вегасі, – усміхається пан Скварек, – тепер кожна віддалена садиба хоче, щоб у них так світилося, як на центральних вулицях».

Профінансував Євросоюз і прекрасну спортивну базу, футбольні майданчики зі штучним покриттям та тренажерні зали. Причому майже однакові тренажери функціонують і на свіжому повітрі і у приміщенні школи. Звісно, що  заняття там для всіх безкоштовне. Удень це вотчина школярів, після роботи – дорослих.

Справжньою гордістю пана війта є сільська публічна бібліотека. Зроблено, як кажуть у нас, все для людей. Просторі зали, комп’ютери, інтернет, і, навіть, своя кав’ярня.  Правда, вона ще не введена в експлуатацію, але гостям сподобалась і така.

«Теж хочу, щоб у нашій сільській бібліотеці було таке поєднання, – каже голова Миляцької ОТГ Рівненської області Федір Хлебович.

Користування бібліотекою безкоштовне. Громада вже за це заплатила.

«Цей заклад важко і бібліотекою назвати, – ділиться враженнями заступник голови Острожецької ОТГ Всеволод Пекарський, – це центр, центр зустрічей. Дуже хочу і  нас такий зробити».

Вразив українців і музей Czynu bojowego Kleeberczykow, що знаходиться в будинку культури села Воля Гуловска. На його реконструкцію кілька років тому було отримано від Євросоюзу 500 тисяч злотих. Музей суперінноваційний, зі звуковими ефектами тощо. Недарма, щороку його відвідує більше 10 тисяч людей. Музей звичайного села, пересічної гміни. Таки поляки вміють господарювати і шанувати свою історію.

Ініціативна гміна Триньча

У третій день візиту до Польщі лідери громад  Рівненщини та Волині  побували у  гміні Триньча. Вона  знаходиться за 150 кілометрів від Любліна  на території  Підкарпатського воєводства. У ній проживає 8.5 тисяч громадян і складається з восьми солецтв.

Сама гміна має славу такої, що чи не найбільше в країні працює з проектними фінансовими програмами. Війт гміни Ришард Єндрух додає, що, як правило, його адміністрація подається на пілотні проекти. А масштаби самих проектів справді вражають. Насамперед цифрами: цьогоріч закінчуються проекти на 5 мільйонів злотих, але вже наступного року розпочинаються нові,  майже на таку суму.

Один з вже реалізованих – спортивний комплекс з трьома футбольними полями, великим спортивним залом,  їдальнею і, навіть, готельними номерами (хтось в гості приїде, треба ж десь поселити). Один  з українських колег цей комплекс охарактеризував просто: це ж база для підготовки олімпійської збірної! Ні, це звичайна дотаційна сільська гміна   з бюджетом 37 мільйонів злотих… Вочевидь зі спортом у гміні дружать по-справжньому, бо вже наступного року   у трьох сільських стадіонах буде зроблено підігрів полів та поставлені електронні табло. Чомусь з сумом згадалось Рівне і «Верес»…

Пан війт каже, що навіть окремі польські колеги заздрять Тринчі. І робиться у них багато, і адмінприміщення, як офіс-центр потужної бізнес-структури.  Але у голови  гміни є свій секрет:

«У нашій адміністрації працює 21 людина, а подивіться скільки людей  працює у них – по 30 і більше, хоч бюджет  набагато менший. Треба бути розумним та ощадливим» – підсумовує пан Єндрух.

Складається враження, що питання у гміні вирішуються якось аж надто просто. Навіщо окремі бухгалтерії для культури і освіти?  Зробили одну спільну – зекономили. Розсилали рахунки за комунпослуги, порахували, вирішили, що простіше посилати розсильного – зекономили… А з центром надання адмінпослуг взагалі просто: сидить  на першому поверсі гміни працівник  і довідки видає. Без зволікань. Замовляють цю послугу  інтернетом, поштою, телефоном… Треба, то додому мешканцеві віднесуть. І черг чомусь біля нього немає.

І не вгадаєте, яка у пана війта зараз найактуальніша проблема – ковзанку треба заливати… “Вона у нас, – каже, – як скло…”.  До речі, теж придбана на кошти Євросоюзу.

Сільськогосподарська гміна Ґощерадув

Ґощерадув Красніцького повіту Люблінського воєводства – типова сільськогосподарська гміна . Більша частина  її площі – орні поля, 40 відсотків – ліси. У Ґощерадуві проживає близько 7.5 тисяч жителів, є 19 солецтв і при площі 160 квадратних кілометрів рідко заселена, виходить у середньому, що на одному квадратному кілометрі проживає  46 чоловік. На території гміни функціонує багато приватних  мікропідприємства, таких, що мають менше 10 працівників, але є й одне велике – це завод з виробництва дверей (оскільки Ґощерадув лісистий, тут розвинута деревообробна промисловість).

Основні місцеві податки, на яких заробляє громада, – сільськогосподарський, податок з нерухомості та з використання лісових угідь. Але гміна Ґощерадув все одно не заробляє на себе: як бідніша, вона одержує гроші з державного бюджету за рахунок багатших  регіонів країни.

Про те, як працює система субвенцій в освіті розповідає секретар ради гміни Ярослав Черв. Отже,на території гміни є 752 учні (у тому числі у дитсадках 228), працює 84 вчителя, 11 осіб в адміністрації шкіл та 29 працівників обслуговуючого персоналу. Треба сказати, що гміни дорожать кожним учнем, бо гроші з бюджету йдуть саме в залежності від кількості учнів.

З освітніх закладів є навчально-виховний комплекс (початкова школа та садок) у центральному селі гміни, там вчаться 338 учнів та є 31 вчительська ставка; у селі Княжомежі є аналогічний комплекс, але там навчається 179 учнів і є 23 вчительські ставки. У ще двох селах є початкові школи та групи дитсадка, в одному 188 учнів та 21 вчительська ставка, в іншому – 47 учнів та 9 вчителів. Є ще одна школа, яка не належить гміні, бо там освіту забезпечує громадська організація і навчається у ній 50 учнів та працює 7 вчителів.

У 2016 році витрати на освіту в гміні становили 8 мільйонів 150 тисяч злотих, державної субвенції надійшло 4 мільйони 980 тисяч злотих. Решту коштів докладала гміна. Окрім того, щороку у бюджет закладається витрати на довезення учнів, на наукові стипендії обдарованим учням та допомога соціально незахищеним. Відзначимо, що шкільні  підручники учні отримують безкоштовно, а за довіз дітей до школи батькам видатки компенсовує теж гміна.

Ярослав Черв неодноразово був в Україні і може зробити певні порівняння:

«Ваші школи не надто чим відрізняються від наших. Можливо, у Польщі більше комп’ютерів, інтерактивних дощок, але це завдяки підтримці Євросоюзу».

Підсумки:

«Досвід Польщі, – каже директор Рівненського Центру розвитку місцевого самоврядування Руслан Сивий, – на 90 відсотків прийнятний для України. Немає що особливо вигадувати – треба брати і втілювати у життя». 

Погоджується з такою думкою голова Мирогощанської  ОТГ Світлана Соборук:

«Безперечно, це була дуже корисна поїздка, де я для себе відкрив багато рішень, які будемо запроваджувати у своїй громаді», – каже вона.  

Це була корисна поїздка з чітким домашнім завданням та орієнтирами: радитись з громадою, думати про громаду, використовувати усі можливості для наповнення бюджету, бути креативними та небайдужими. Тоді все вийде.

Захід організовано Рівненським та Волинським центрами розвитку місцевого самоврядування за підтримки Західного ХАБу програми «U-LEAD з Європою».

Василь Туз


Актуально

Смертельне ДТП на Рівненщині

Поліцейські Рівненнщини повідомили, що близько 11 години на автодорозі «Устилуг – Луцьк – Рівне» в селі …

Залишити коментар